Ярина Капітан
Журналіст, випусковий редактор
Якби я не була журналістом, то довелося би стати юристом чи фінансистом.
Так хотіли тато і мама. Але доля врятувала мене! Мій перший досвід у журналістиці – робота в газетах. Доводилось писати на абсолютно різні теми: від Української повстанської армії до шкідливості деяких видів білизни. Список можна було б, напевно, продовжити до абсурдності, якби у моє професійне життя не увірвалося радіо. Увірвалося і … затрималось на більше як 10 років. Найбільше ми з «Львівською Хвилею» подружилися у новинах.
Будучи ведучою щоденних новинних випусків, «відривалася» у можливості першою повідомляти слухачам інформацію, яка тільки-но стала відомою. Щоденні підйоми о півнашосту дисциплінували на все життя. А обмежені у часі випуски новин навчили лаконічності і блискавичного розуміння процесів: чи це ухвалення бюджету країни, чи витік води на якійсь із вулиць. Потім було кілька авторських проектів. Найбільші і найважчі із них «Небесна сотня. Львівщина» та програма «На межі».
Перша – серія інтерв’ю з родинами героїв, які загинули на Майдані, інша – підбірка програм про хворих людей, які потребують допомоги, опинившись на межі життя і смерті. Тут поставлю крапку, сказавши лише, що це був емоційно найважчий етап у роботі на радіо. У 2007 році на Львівщині, в Ожидові сталася надзвичайна аварія. Надзвичайною вона виявилася і для мене. На 4 роки поєднала мене з Українською службою ВВС. Ставши їхнім власним кореспондентом у Львові, працювала над темами, які були б цікаві не тільки Україні, а й решті країн світу, де ВВС вела мовлення. Згодом було кілька місяців роботи на телебаченні.
Журналістика надає широкі можливості. Останні чотири роки вона трансформувалась в мою зайнятість в іншій сфері. А саме у політичне речництво, яке водночас тісно пов'язане з роботою із медіа. Журналістика та сфера, з якої ти можеш вийти, але вона ніколи не вийде із тебе.
Куди б доля не завела медійника, його вміння комунікувати, знаходити інформацію, налагоджувати контакти, слухати і бути почутим назавжди залишиться при ньому.
Iрина Шубiнець
Журналіст, випусковий редактор
13 років в журналістиці.
Телерадіокомпанія «Люкс» навчила мене працювати у політичній, соціальній, комунальній та спортивній сферах, хоча завжди мріяла писати новини про Hollywood.
Сьогодні випусковий редактор інформаційної програми «Акценти» на радіо «Львівська Хвиля». Не люблю стандартних новин,нудних людей і коли кажуть : давай кажи тост – ти ж журналіст! Люблю ранкові ефіри із 7 ранку, хоч доводиться вставати о 6.00, а деколи це дуже тяжко!
Захоплююсь мужністю студентів, які приходять на практику і всі хочуть писати про культуру. Я теж так казала у 2006- му. Люблю бути сама вдома і дивитись кримінальні трилери, бо досі іноді мрію про освіту криміналіста-психолога. Але то вже мабуть якось пізніше.
Помалювала волосся у рудий колір, бо думала ,що зовнішність це головне для роботи на ТБ. Зрозуміла, що найгірше – це зйомки в дощ і в сніг. Досі не впізнаю свій голос по радіо.
Марта Шумковська
Режисер монтажу і прямих ефірів
Вчилась в політєху на інженера-метролога, тому мене часто питали, чи вмію я передбачати погоду. Ні. Не вмію. Але зняти правильний кадр, розповісти історію емоційним монтажем, і сказати вчасно ведучому в підслушку “ефір!” - то моє.
Перестала боятись прямих включеннь і лаж, коли зрозуміла одне: як добре, що я не хірург! Наефірившись і намонтувавшись на різних ТБ студіях, продалась в ІТ.
Там мої скіли і експіріенс заапрувили, і навіть не довелось перекваліфіковуватись на тестера. Але ТБ - це любов назавжди.